Маріуполь – красиве місто, і, навіть попри окупацію та понівечений стан, численні жертви, залишається форпостом України. В цьому впевнена дружина захисника Маріуполя та оборонця “Азовсталі” Дениса Чумака Аліса. В обложеному та заблокованому місті вона з 8-місячною дитиною пробула до 18 березня 2022 року і лише дивом виїхала з пекла.
Кохання та війна
У Маріуполі Аліса мешкала лише два роки – вона та її чоловік родом з Бахмуту. Але саме в Маріуполі закохані створили сім’ю та народили сина Тимофія. Ще до початку повномасштабного вторгнення рф Денис був військовим, Аліса ж працювала у ТРЦ “ПортCity”. За два роки життя у приморському місті вона встигла дуже полюбити Маріуполь, він припав їй до серця з перших днів.
“Ми дуже полюбляли гуляти біля моря, на пірсі. Попри те, що Маріуполь був не дуже великим, він був дуже сучасним, жив динамічно, все відбудовувалось, розвивалось. Було дуже приємно прогулюватись вулицями та проспектами. Коли питають звідки я, то дещо гублюсь при відповіді, не знаю, що мені відповідати, але в більшості випадків кажу, що з Маріуполя”, – починає свою розповідь Аліса Чумак.
Четвер 24 лютого 2022 року вона пам’ятає добре: у цей день Денис мав повернутися з тижневої поїздки. О 6-й ранку Алісу розбудив дзвінок сестри з Харкова, від неї вона дізналася, що почалася повномасштабна війна.
“Я перебувала у шоці, треба було збиратись, щось робити. Телефон чоловіка був поза зоною, я дві-три години була в паніці, мало пам’ятаю, чим займалася. Потім зателефонувала подруга, дружина побратима Дениса. Вони ранком 24 лютого забрали мене до себе. Згодом на зв’язок вийшов Денис, він знаходився поблизу Маріуполя”, – каже героїня.
Товариш чоловіка став до захисту міста 25 лютого 2022, а подруга та Аліса з дітьми та тваринами залишилися разом. З 26 лютого жінки вже спали у коридорі багатоповерхівки на підлозі. Десь 1 або 2 березня ворожий снаряд влучив у сусідній приватний будинок о 7 ранку. Родини прокинулись тоді від незрозумілого звуку й у вікні побачили, як палає будинок. Вони не розуміли, що робити далі, була розгубленість, жах, жінки мали дбати про дітей: зібрали речі, сіли в машину і поїхали до центру міста. Згодом їхня знайома, яка перебувала поблизу Школи поліції та працювала в АТБ покликала до себе, аби перебули у сховищі (роздягальні робітників магазину).
Виїзд з Маріуполя та чоловік у полоні
З 2 по 18 березня жінка і дитина захисника Маріуполя перебували у підвалі магазину. Виїхати з міста Алісі пощастило: люди з підвалу зловили зв’язок і зателефонували мамі Аліси. Так стало відомо, що її сестра з чоловіком поїхали у Маріуполь за ними й, на той момент, вже були у Бердянську. Було вирішено виїхати назустріч до них, на щастя, у подруги була машина, в якій до того ж залишався деякий запас газу. Його вистачило тільки до с. Мелекіне, там довелося переночувати. Звідти рідні відвезли подруг і дітей до Бердянська, аби приєднатися до евакуаційної колони до Запоріжжя.
Перші кілька місяців Аліса з дитиною мешкали у сестрі в Дніпрі, а з вересня переїхала до Києва. Слід жахливих подій у Маріуполі Аліса переживає і зараз, адже чоловік одразу став на захист улюбленого міста і залишається у полоні. Цей біль та біль за сина Тимофія, який з 8 місяців залишається без любові батька через російську навалу, не дають їй щасливо жити далі.
“Мій чоловік військовослужбовець з 2015 року, з цього ж часу він служив у Маріуполі у лавах Національної гвардії. Його підрозділ також захищав Маріуполь та всю Україну. Денис перебував в “Азовсталі”, зв’язок з ним був дуже рідкий, поганий. Коли дзвонив, завжди казав, що в нього все добре. Крайній раз він написав мені 15 травня, на другий день був наказ захисникам виходити з заводу, і з 20 травня 2022 по теперішній час Денис перебуває у полоні”, – відзначає Аліса.
Вона підкреслює, як важливо пам’ятати про полонених захисників. Аліса чекає з полону свого чоловіка, лише з ним вона може відчувати себе вдома. Вона каже, що Денис дуже любив Маріуполь та море, прожив у місті більшу частину свого життя. Саме завдяки чоловіку, це місто стало для неї рідним. Зараз Маріуполь у Аліси асоціюється тільки з болем, тому що дуже велика кількість людей там залишилась назавжди, а реального масштабу трагедії ніколи не дізнатись. Вже тоді, у березні 2022, місто було не впізнати – чорні будинки, загиблі та поранені люди на вулицях…
У своєму відеозверненні до полоненого захисника “Азовсталі” Дениса Чумака через проєкт “Портрети Маріуполя” Аліса говорить слова любові:
“Я тебе дуже кохаю. Вже понад року ми з сином дуже сподіваємось на твоє скоріше повернення. Ми пишаємось тобою, ти наш герой, наш захисник. Дякую тобі за все, що в нас було і я впевнена, що гарних моментів в нас буде ще дуже багато”.
Історія записана в рамках проєкту “Портрети Маріуполя”, який реалізується ГО “Простір Марії” за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.