Маріупольський інженер-будівельник Олександр Мельник пережив 71 добу в окупованому та заблокованому місті. Після евакуації він займається відбудовою Ірпені та Бучі.
Історія Олександра Мельника
У Маріуполь Олександр переїхав з Житомира, жив з родиною, працював на багатьох посадах та різних роботах. До 24 лютого 2022 року керував дільницею та, на той момент, займався реконструкцією Маріупольського трамвайно-тролейбусного депо № 4 за сучасним проєктом із залученням європейських коштів.
– В травні 2023 року ми повинні були його здавати вже в експлуатацію. Але трохи плани змінились. Після 24 лютого 2022 і до 6 березня 2022 з друзями допомагали, як могли, при шпиталі військовому, поки можна було туди їздити. 8 березня був сильний обстріл будинку, з дружиною пішли до знайомого у власний його будинок, де разом з його родиною ми знаходились до 27 березня. Раніше не могли виїхати, тому що і не випускали, і страх, і ризик, і плюс рідня на Лівому березі під “Азовсталлю” була. 4 квітня разом з родичами подолали 17 км на 23-й МКР, тобто до іншого кінця міста, – пригадує Олександр Мельник події в облозі.
Цей період життя він називає пеклом та рабством – чоловік став свідком, як росіяни атакували та знищували бомбами, ракетами та снарядами багатотисячне місто і не випускали людей.
14 квітня 2022 родині Мельник вдалося виїхати у Мангуш, але там виявилося, що для виїзду потрібно пройти фільтрацію – усюди були черги, корупція. Тож поїхали до знайомих у Мелекіне, де перебували до 26 квітня 2022. Там вдалося за гроші домовитись виїхати у Бердянськ. Виїхали з окупованої території у Запоріжжя 4 травня 2022.
Звідти родина поїхала на Львівщину, і згодом Олександру запропонували роботу в Ужгороді – за проєктом ООН по поліпшенню умов перебування переселенців. Донька ж була у Києві. Коли контракт закінчився, маріупольці приїхали провідати доньку у столицю, і Олександру надали роботу по ремонту укриттів в Ірпені. Зараз він працює інженером технагляду при демонтажі зруйнованих будівель, пошкоджених під час бойових дій у Бучі. Так і рік пройшов.
– Не хочу образити закарпатську гостинність, але Ужгород — це доволі тихе місто, якось воно не так зайшло, якось було незручно. А в Києві ми вже півроку, і доволі все зручно, звикаємо, і дружині подобається. Так що Київ прийняв, — розповідає про інтеграцію у нову громаду маріуполець.
Портрет Маріуполя Олександр також бачить як будівельник – намалював би місто сучасним, кольоровим, з парками, але зі знаковими заводами та портом. Вважає, що комбінат ім. Ілліча потрібно та вдалося б відбудувати, на відміну від понівеченої “Азовсталі”.
Історія записана в рамках проєкту “Портрети Маріуполя”, який реалізується ГО “Простір Марії” за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.