Переселенка Олена Верескун релокувала Маріупольський електромеханічний технікум з заблокованого міста та організувала випуск для студентів. Зараз заклад базується у приміщенні коледжу Тернопільського технічного університету.
Про те, що їй довелося пережити у Маріуполі та як вдалося продовжити освітній процес закладу у Тернополі Олена Верескун розповіла проєкту “Портрети Маріуполя”.
Щастя до війни
До 24 лютого 2022 Олена Верескун працювала викладачем у в електромеханічному технікумі. У закладі навчалося понад 600 студентів, колектив же складався з 48 викладачів.
Маріуполь не був її рідним містом, і після переїзду в місто Марії наша героїня деякий час до нього звикала. Пам’ятає місто гарним і каже, що в неї було все для комфортного життя – улюблена робота, житло і море… І саме портрет Маріуполя Олена Верескун намалювала б в першу чергу з морем, яке має багато відтінків. А потім вже зобразила б, як вулички підіймаються вгору до Драматичного театру.
Тоді, до повномасштабного вторгнення, вона навіть не усвідомлювала, наскільки була щасливою.
“Якщо порівняти місто таким, яке воно було до вторгнення і тепер, то у Тернополі не один раз чула таке: “Чому я туди не з’їздив? Там так чудово було”. Виявилося, що ми всі за ним дуже сумуємо і чомусь не вміли цінувати. Бо Маріуполь насправді був прекрасний”, – починає свою розповідь Олена Верескун.
В окупації вона з чоловіком Анатолієм, який має інвалідність, провела 30 днів. У підвал будинку вона не спускалася, оскільки не було можливості, і до того ж боялася залишитися під завалами. Коли вперше вийшла з квартири, побачила воронки від бомб у сусідньому дворі, часткову руйнацію свого будинку.
Принизлива черга та хлопці з автоматами
Згадуючи про жахливі дні в облозі, Олена найяскравіше пам’ятає саме день, коли пішла на околицю за гуманітарною допомогою. Тоді, 24 березня 2022, вже практично закінчилися запаси їжі вдома, і були чутки, що біля ТЦ “Метро” дають набори. Люди у черзі були обірвані, голодні та розлючені. Росіяни ж чіплялися до людей, знімали їх з дрона. Це було принизливо. Олені тоді дісталися лише картопля та бурячки, й вона не розуміла, як можна людську гідність віддавати незрозуміло кому і за що. Вдома Олена сказала Анатолію, що вони не залишаться у Маріуполі.
А ось перша зустріч окупантами, сталася коли ті особисто завітали до житла родини Верескун. Оскільки Олена відчинила не одразу, вони сказали, що зараз просто винесуть двері. А потім зайшло шестеро хлопців.
“Всі молоді, красиві, з нашивками-триколорами, літерою Z та зі зброєю. Почали ходити по квартирі, хоч і бачили інвалідну коляску й лежачого чоловіка. Зірвали маленький український прапор та значок ЄС, кинули на підлогу. В сусідній кімнаті був прапорець із символом “Азова”, добре, що туди не дійшли, бо тоді наслідки були б погані. Чоловік так хвилювався тоді, що ридав”, – пригадує переселенка.
Вибратися з Маріуполя Олені та її чоловіку Анатолію вдалося 26 березня 2022 року завдяки племінникам – вони на власному авто приїхали в заблоковане місто.
“Коли до нас постукав незнайомий чоловік і сказав: “За вами їдуть ваші племінники з Києва, Антоніна і Сергій Кулик”, це була така бурхлива подія. Виїхали ми дивом – за п’ять годин пройшли 30 блокпостів до Запоріжжя! Я не знаю, як це сталося. Летіли на крилах, я не обернулася жодного разу. Спочатку племінники відвезли нас у Кременець. Але потім мені подзвонили колеги з пропозицією відновити навчальний заклад. Я не збиралася цим займатись, ми весь час чекали на директора, але вона залишилась у Маріуполі”, – ділиться Олена Верескун.
Релокація технікуму у Тернопіль
Відновити Маріупольський електромеханічний технікум вдалося у Тернополі 9 травня 2022 року. У цій справі маріупольців підтримав муніципалітет Тернополя, всіляко допомагали місцеві. І вже 12 травня стартували лекції в режимі онлайн.
Так само дистанційно у студентів приймали державний іспит – молодь, яка ще залишалась в окупованому місті, виходила до розбомбленого ТРЦ “ПортСіті”, де ловив зв’язок, аби скласти екзамен. Так, стараннями Олени Верескун навесні 2022 року відбувся випуск, випускники отримали дипломи. Частину студенти забрали особисто, частину Олена розсилає по всьому світу – один диплом дійшов навіть до Австралії.
Сьогодні Олена Верескун виконує обов’язки директорки технікуму. Мріє зібрати у Тернополі студентів та набрати нових, надати змогу проходити практику очно. Але найбільша її мрія – це повернутися додому, у Маріуполь, і продовжити викладати для молоді там, де починався електромеханічний технікум.
Історія записана в рамках проєкту “Портрети Маріуполя”, який реалізується ГО “Простір Марії” за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.